Лікування безпліддя полягає в усуненні основної причини відповідними заходами — фізіотерапією, гормонотерапією, протизапальною терапією. Позитивні наслідки часто дає продування маткових труб. Важливе значення має нормалізація обміну речовин і діяльності нервової системи.[3]
При шийковому чинникові, коли сперматозоїди чоловіка знерухомлюються при попаданні до каналу шийки матки, застосовують внутрішньо-маткову інсемінацію.
В основному ж для лікування безпліддя (при непрохідності чи затрудненій прохідності маткових труб та при багатьох інших причинах жіночої або чоловічому безплідді) використовують допоміжні репродуктивні технології, зокрема ЗІВ — запліднення in-vitro (буквально, «у пробірці») екстракорпорального запліднення.
У випадках чоловічого безпліддя, коли істотно знижена запліднююча здатність чоловічого сім’я (сперми), як правило, застосовують метод ІКСІ (ICSI — Intra Cytoplasmic Sperm Injection — дослівно «введення сперматозоїда до цитоплазми яйцеклітини») або маніпуляційний метод ТЕСА (TESA — Testicular Sperm Aspiration, тобто аспірація (добування) живчиків (сперміїв) з тканини яєчка).